Лісова пісня
Видавництво «Грамота»
128 сторінок
«Ну, як-таки, щоб воля - та пропала?
Се так колись i вiтер пропаде!»
Аби мене тут не встидали, що притягую за вуха класичний твір до фантастичного жанру, нагадаю, що ж таке драма-феєрія, якою, власне, «Лісова пісня» є😉.
Далеко не ходити не будемо, а заглянемо у всезнаючу та одвічно критиковану Вікі:
«Драма-феєрія (або просто феєрія; фр. féerie, від фр. fée — фея, чарівниця) — один із жанрових різновидів драми. Для цього виду властивий фантастично-казковий сюжет, поряд із людьми діють створені уявою письменника фантастично-міфічні істоти».
Творчість Лесі Українки я люблю з дитинства. «Лісову пісню» мама зачитувала мені з раннього віку, бо практично весь твір знала напам‘ять.
У різний час драма ця сприймалася мною по-різному. Малою вабили і одночасно ляками міфічні істоти. Коли дізналася, наприклад, що потерчата — то душі нехрещених дітей, було моторошно до мурах на шкірі. А вони ж за переказами заманювали вночі перехожих у болота і озера на вірну загибель. Ну хіба не страшно?😱
Дядько Лев у ранньому віці мені уявлявся справжнім левом з великою гривою, сильним тілом та хвостом з пишною китичкою. Як у хлопця Лукаша дядьком може бути звір з африканської савани, я абсолютно не турбувалася. А як може Водяник з Русалкою говорити чи Мавка траву жати? У мене це все вкладалося в дитячу голову дуже логічно😁.
У юності любовна лінія казкової Мавки і цілком собі земного Лукаша страшенно подобалася.
«…Ти душу дав менi, як гострий нiж дає вербовiй тихiй гiлцi голос», — мене такі цитати чіпляли до сліз тоді, та й зараз не залишають байдужою.
Кожен раз, перечитуючи, я мріяла, що Лукаш вибере чисте і вірне кохання, а не Килину зі коровою та огидним характером.
«Притулись до мене.
Я дужий - здержу, ще й обороню».
І Мавка вірить, тулиться, любить. Хоча, здавалось би, не варто. Лісові жителі вважають її зрадницею, блякне краса, з безтурботного існування зникає легкість, зрештою, все це веде до загибелі. Але ж кохання дало Маці живу душу, уміння відчувати справжні глибокі переживання, це робить міфічну дівчину найлюдянішою серед персонажів-людей.
Роль жінки у творі вимальовується домінуючою, а духовне начало перемагає буденність та практичність. Саме Мавка виривається з підземного смертельного сну, щоб порятувати приреченого на страждання у подобі вовкулаки Лукаша. Вона не думає про зраду чи образу, їй важливий лише порятунок коханої людини.
Один з цікавих для мене епізодів твору дещо трагікомічний і нагадує чвари сімейства Кайдашів. Це момент, коли мати Лукаша (вже після одруження сина) спілкується з Килинлю, а та за влучним словом за пазуху не лізе. Виходить такий собі вічний двобій на завше актуальну тему: протистояння свекрухи та невістки. І поки жінки міряються, у кого довший та гостріший язик, до хати лізуть Злидні, яких необережним словом прикликають учасниці суперечки.
Слова взагалі мають у «Лісовій пісні» велике значення. Сама по собі мова твору дуже красива, легка, просякнута чаруючими сплетіннями слів, фоаз, речень.
Словами-примовляннями дядько Лев вміє відігнати лісову нечисть.
Також у певний момент він говорить матері Лукаша, що є слово, яке не пам‘ятає, але з його допомогою можна навернути Мавку у людину.
У момент відчаю, коли Мавка хоче порятувати Лукаша від існування в тілі вовкулаки, вона знаходить супроти чарів у серці цілюще потрібне слово.
Знаєте, я можу безконечно довго писати про цю чудову драму, наводити цитати і шукати певний символізм у поетичних рядках, але чим довше пишу, тим менше шансів, що цей відгук буде прочитано. А мені дуже хочеться, щоб Ви його прочитали і відчули бажання чи навіть потребу зануритися у казковий світ «старезного, густого, предковічного лісу на Волині». Щоб Вас заколихала неповторна краса поетичної Лесиної мови. Щоб знову казка сплелася в уяві з реальністю, а серце переповнила туга від кохання, яке почалося з пробудженням весни, розцвіло серед зелені та квітів літа і почало (з боку Лукаша) втрачати барви із згасанням природи восени.
А ще мені хочеться вірити, що з першим снігом, відбулося справжнє переродження, і, не зважаючи на зраду, пережиті страждання, Мавка та Лукаш серед раптового цвітопаду, закохані й щасливі знову разом у таємних засвітах. Можливо, і Вам вдасть все це побачити, якщо знову перечитаєте «Лісову пісню»💚.
📚#Всімкниг!📚
