Калейдоскоп цікавих повідомлень «Світ цікавих фактів»

Бібліотека-філія с.Новоселиця представляє калейдоскоп цікавих повідомлень «Світ цікавих фактів»

Цікаво знати, що 4 липня відзначається Міжнародний день Дніпра — однієї з найбільших річок в Європі. Офіційна дата проведення Дня Дніпра на законодавчому рівні не встановлена, однак у різних країнах та містах цей день відзначається зазвичай у першу суботу липня.

Свято покликане привернути увагу громадськості до проблем, пов’язаних з раціональним використанням, охороною та відтворенням водних ресурсів Дніпра, які вирішити без активної участі населення, що проживає на берегах річки, неможливо.

Декілька цікавих фактів про річку Дніпро

• Дніпро — одна з найбільших річок в Європі, четверта за довжиною після Волги, Дунаю та Уралу.

• Дніпро протікає по території 3 країн: України, Білорусі та Росії.

• До будівництва водосховищ на річці її природна довжина становила 2 285 км. На сьогодні довжина дорівнює 2 201 км. З них на Україну припадає 981 км.

• Свій початок Дніпро бере на висоті 220 метрів над рівнем моря на Валдайській височині (Росія, Смоленська обл.).

• Назва річки Дніпро походить від скіфського «Данапр», що перекладається як «глибока річка» (дан - річка + апр - глибокий).

• Найдавніші письмові відомості про Дніпро залишив грецький історик і географ Геродот у четвертій книзі своєї історії, що називається «Мельпомена»: Борисфен — так він називав Дніпро. Перші вітчизняні відомості про Дніпро є в літописах Київської Русі — «Повість врем’яних літ» і у великому поетичному творі «Слово о полку Ігоревім».

• Водою Дніпра користується 70 % населення України, також на нього припадає половина всіх річкових шляхів країни й основна частина (близько 60 %) річкових перевезень вантажів і пасажирів.

• На берегах Дніпра розташовані більше півсотні великих і малих міст, в тому числі столиця України — Київ.

Година скорботи "Пам'ятати, щоб не повторилося".

Бібліотека-філія с.Новоселиця представляє годину скорботи "Пам'ятати, щоб не повторилося".

4 липня - День пам'яті геноциду єврейського народу в роки другої світової війни

У цей день, у 1941 році, через кілька днів після вступу німецьких військ до Риги, в латвійській столиці були спалені вісім синаноги разом з тисячами євреїв. Цей день увійшов в історію як «кришталева ніч».

Вперше ж «Кришталева ніч» — ніч розбитих вікон — була організована фашистами в Німеччині 9 листопада 1938 року. У хвилі прокотилися по країні єврейських погромів було вбито сотні євреїв, зруйновані всі синагоги в Німеччині, розграбовані більше семи тисяч єврейських магазинів. Після цього більше тридцяти тисяч євреїв були кинуті в концтабори.

У Ризі в цей день «команда безпеки», обливши заздалегідь заготовлену паклю і стіни синагоги бензином, холоднокровно підпалила будівлю. Головна синагога Латвії — Велика хоральна синагога — була знищена разом з розташованими там віруючими. Віруючих було п'ятсот чоловік ...

Акція була виконана командою під керівництвом Віктора Арайса. Так звана «команда безпеки» була організована з приходом фашистів до Риги 1 липня 1941 року. Записувалися в неї добровольці — в основному, старшокласники і студенти Латвійського університету. Один з таких — Віктор Арайс — 31-річний молодий і красивий інтелігент, за рік до цього отримав радянський диплом юриста. Але ніщо не проходить безкарно. 10 липня 1975 року, через 34 роки після скоєння злочинів, німецькими властями було розшукано Віктор Арайс, що працював в цей час складачем в друкарні у Франкфурті-на-Майні.

Число убитих цим «орачем» (прізвище Арайс з латиської мови перекладається, як «орач») і його підручними обчислювалося сотнею тисяч, але на суді він лише шкодував про те, що не вдалося розстріляти всіх, що залишилися живі свідки. Йому винесли вирок — довічне ув'язнення, і в день свого народження, 13 січня 1988 року, у віці 78 років колишній кат Віктор Арайс мирно помер у в'язниці Кассано.

Народознавчу веселку «ЧОМУ ЛИПЕНЬ ЛИПНЕМ НАЗВАЛИ»

 Бібліотека-філія с.Новоселиця  представляє народознавчу веселку «ЧОМУ ЛИПЕНЬ ЛИПНЕМ НАЗВАЛИ»

Було тихо й спекотно. Над водою бабки літали, на кущах ягоди червоніли, понад квітами бджоли гули, сік-нектар збирали. Усе було так, як повинно бути в місяці липні.

Ото тільки сам липень був чимось незадоволений. Сонце яскраве, небо чисте, безхмарне, а липень хмурився.

«І чого мене так назвали? — думав він.— Незрозуміло. Усі брати-місяці правильно звуться. Січень — снігом січе, травень — трави жене, жовтень — лист фарбує. Чому ж мене липнем назвали? Може, спитати кого-небудь?»

Побачив пташку й питається:

— Скажи, будь ласка, як тебе величають?

Нічого не відповіла пташка, за мухою погналася, кинулась праворуч, кинулась ліворуч, клацнула дзьобом — і немає мухи.

— Мухоловка,— здогадався липень.

Бачить, у лісі, біля берези, гриб росте, ніжка струнка, шапинка темно- брунатна.

«Цікаво, — думає липень — може, його теж неправильно назвали, дай-но спитаю».

Нічого не відповів гриб, під березою сховався.

— Підберезник — здогадався липень.

Дивиться він: у тому ж лісі, на низеньких кущиках, ягоди чорніють. Не питаючи, відразу дотямив — чорниця визріває.

— Усіх, усіх як треба звуть,— зітхає липень,— тільки чому мене липнем назвали?

— Липнеш до всіх, от і назвали,— пробурчав старезний пеньок, що куняв собі на осонні.

— Он воно що,— обурився липень,— липну до всіх...— І стало йому гірко, тяжко від такої несправедливості. Зітхнув бідолаха. А навкруги так гарно, сонце яскраве, повітря духмяне, чи то медом пахне, чи то липа цвіте...

— Липа цвіте? Так, справді, липа цвіте... От воно що,— зрадів липень,— тому мене липнем назвали, що в цей час липа цвіте.

Калейдоскоп цікавих повідомлень "Маловідомі факти про книги"

БІБЛІОТЕКА-ФІЛІЯ С.НОВОСЕЛИЦЯ ПРОПОНУЄ ОЗНАЙОМИТИСЯ З "МАЛОВІДОМИМИ ФАКТАМИ ПРО ВІДОМІ КНИГИ".

Читати про книги так само цікаво, як і читати самі романи. Часто одна деталь може змінити сприйняття оригінального тексту. Пропонуємо кілька фактів про книги, яких ви могли не знати.

А чи знаєте Ви?

1. «Аліса в країні чудес» була заборонена у Китаї через наявність у книзі звірів, які розмовляють.

2. Дж. Р. Р. Толкін друкував всю трилогію «Володаря перснів» двома пальцями.

3. У «Казках 1000 і 1 ночі» Аладдін спочатку був китайцем.

4. Книга Джастіна Бібера входить до списку бестселерів за версією New York Times (так-так, він теж вміє писати).

5. Бібліотека Гарвардського університету зберігає 4 юридичні книги, написані на людській шкірі.

6. Книга «Подорожі Гуллівера» описала розмір і швидкість обертання місяців — супутників Марса за 100 років до того, як це зробили астрономи.

7. «Пригоди Тома Сойєра» — перша книга, текст якої був набраний на друкарській машинці.

8. Книги про Гаррі Поттера — найбільш заборонені в Америці через «пропаганду окультизму, язичництва і заперечення християнських цінностей».

9. У романі американського письменника Натаніеля Веста «День сарани» (1939) є персонаж на ім'я Гомер Сімпсон.

10. Володимир Набоков писав «Лоліту» в блокноті під час поїздок по Америці для колекціонування метеликів. Дружина письменника Віра завадила йому спалити начерки роману.

11. Найбільш продавана у Великобританії книга всіх часів — «50 відтінків сірого».

12. «Вінні-Пух» був спочатку заборонений в Америці, Туреччини та Великобританії. Тут зіграло роль не тільки наявність розмовляючих тваринок, але і той факт, що малюк П'ятачок викликав негативну реакцію у мусульманській частині читачів.

13. Шерлок Холмс частіше за інших літературних персонажів ставав героєм кіно і телесеріалів.

14. «Робінзон Крузо» вважається першим англійським романом. До речі, роман про пригоди Робінзона має продовження, в якому герой терпить аварію корабля біля берегів Південно-Східної Азії і змушений добиратися до Європи через всю Росію. Зокрема, він протягом 8 місяців перечікує зиму у Тобольську.

15. Перша рукописна Біблія (з моменту винаходу друкарського верстата) була написана за 12 років і коштує зараз 8 млн доларів.

16. Найпопулярнішим письменником всіх часів і народів є Агата Крісті. Її детективи друкуються на 44 мовах світу.

17. Було видано вже більше двох мільярдів книг. Найбільш ходовою книгою залишається Біблія. Друге місце займає «Книга рекордів Гіннесса».

18. Александр Дюма наймав «літературного негра» — романіста Огюста Маке, щоб той допоміг іменитому автору написати «Трьох мушкетерів» і «Графа Монте-Крісто».

19. Франц Кафка перед смертю просив свого друга Макса Брода спалити всі його роботи. «Замок», «Процес» і «Америка» були опубліковані проти волі письменника.

20. «Мобі Дік» Германа Мелвілла був спочатку опублікований без епілогу через збій принтера.

21. Чарльз Діккенс писав «Різдвяну історію» протягом шести тижнів.

22. У найпершому коміксі «Супермен» головний герой був лисим і страждав манією величі.

23. Барбара Картленд, найбільш плідний автор за версією «Книги рекордів Гіннеса», писала по роману кожні два тижні.

24. Першим романом в історії вважається японська «Повість про Ґендзі» (близько 1007 року), авторство якої приписується Мурасакі Сікібу, дамі при дворі імператриці Сьосі.

25. Найбільше творів написав іспанський драматург Лопе де Вега. Його перу належить 1800 п'єс.

26. У назві роману Льва Толстого «Війна і мир» слово «мир» вжито як антонім війні (дореволюційне «миръ»), а не в значенні «навколишній світ» (дореволюційне «міръ»). Всі прижиттєві видання роману виходили саме під назвою «Война і миръ», проте через друкарські помилки в різних виданнях у різний час, де слово написали як «мiръ», досі не вщухають суперечки про істинне значення назви роману.

27. В'язнями Бастилії були не тільки люди. Одного разу до в'язниці була ув'язнена знаменита Французька енциклопедія, складена Дідро і Д'Аламбером. Книгу звинувачували у тому, що вона завдає шкоди релігії та суспільній моралі.

28. Творчість одного з популярних сучасних авторів — Паоло Коельо — повністю заборонена в Ірані. А чому, місцева влада так і не спромоглася пояснити.

29. Вперше «Гамлета» російською мовою переклав письменник Олександр Сумароков, переклавши назву як «Омлет, принц Датський».

Онлайн-вікторина «Свої права ти добре знай» (До дня Конституції України)

Конституція – це Основний Закон, що закріплює суспільний і державний устрій країни, функції органів державної влади, основні права та обов’язки громадян.

28 червня 1996 року Верховна Рада ухвалила Конституцію України. Відтоді цей день в Україні відзначається як державне свято.

Основні розділи Конституції визначають загальні засади функціонування української держави, основні права, свободи та обов’язки людини і громадянина, завдання та функції діяльності Верховної Ради України, Президента, Кабінету Міністрів та інших органів виконавчої влади, засади здійснення правосуддя, територіальний устрій держави.

А чи знаєте ви Основний Закон України?

Пропонуємо взяти участь у вікторині присвячену 24 річниці Конституції України.

                                                      «Свої права ти добре знай»

1.      Хто був автором першої Конституції України? Коли вона була прийнята?

2.      Кожна людина від народження є фізичною чи юридичною особою?

3.      Особливо небезпечний вид правопорушення – (...........)

4.      Особа, що вчинила правопорушення?

5.      Назвіть п'ять символів державності України.

6.      Яким чином громадяни України реалізують своє право на участь в уп­равлінні державою?

7.      Чи мають право школярі бути членами політичних партій?

8.       З якого віку громадяни України мають право бути засновниками ди­тячих організацій?

9.       Який освітній рівень, згідно з Конституцією України, є обов'язковим?

10.  Яка відповідальність настає в 16 років?

11.  В яких документах у школі викладено обов’язки учнів?

12.  Особа, яка не досягла 18-річного віку  -  (.........)

13.    Із якого віку настає кримінальна відповідальність?

14.  Головний закон країни?

Відповіді надсилати  на адресу: novoselucha@gmail.com

Знайомтесь- нова книжка!

Бібліотека-філія с.Новоселиця запрошує, після карантину істориків, краєзнавців, учнів, усіх кому не байдужа історія і сучасність рідного краю, до бібліотеки, ознайомитись із новою книгою Біланчука І. І. "ВИНОГРАДІВ-МОЄ МІСТО".

Біланчук І. І.

Виноградів-моє місто:Історико-краєзнавчі нариси. - Ужгород:ТОВ, "РІК-У", 2020.-620с.:фото.

Ця книжка-перша спроба автора написати повну і обширну історію міста Виноградова. Написана вона у формі історично-краєзнавчих нарисів. Особливо це стосується висвітлення подій 20 століття. Автор наводить маловідомі факти, знайдені в архівах, заглянув не тільки в минуле, але показав Виноградів таким, яким він сьогодні.

Книжка про історію, культуру , релігію, природу. Власне про дух Виноградова крізь погляд однієї людини.Читач, може відкрити для себе багато нових сторінок із історії міста.Книжка обов'язкова до читання всім, хто цікавиться темою краєзнавства, кому цікаве місто Виноградів. Це одна з найкращих книг в області про історію окремо взятого населеного пункту.

Свій твір автор присвятив своїм батькам Біланчукам (Гандері) Марії Іванівна та Івану Івановичу.

Про автора:

  Іван Іванович Біланчук народився в місті Виноградові 1948 року. В середній школі № 1 за програмою виробничого навчання набув спеціальність «кіномеханік». Закінчив Львівський політехнічний інститут у 1973 році, отримавши диплом радіо-інженера. Служив у радіотехнічних війська ППО.

       У 1975 році очолив Виноградівську райкіномережу. З 1978 по 1989 рік працює в апараті райкому компартії України, останні 8 років – завідуючим промислово-транспортним відділом. Потім – заступник директора Виноградівської взуттєвої фабрики із зовнішньо-економічних зв’язків. 1996 року – начальник міського Фонду держмайна. У 1998 році очолив новостворене, перше в районі підприємство із 100% іноземними інвестиціями – ТОВ «ОРТЕКС ЛТД», яке спеціалізується на випуску виробів медичного призначення.

      З 2009 року, вийшовши на пенсію, перейшов працювати на менш відповідальну посаду, а водночас знайшлася нарешті можливість присвятити більше часу вивченню історії рідного краю. Згодом почав ділитися своїми знахідками з читачами газет та інтернет-користувачами. У доробку І.І. Біланчука «Картини з історії міста Виноградова та району», «Нариси з історії Виноградівщини» з історико-географічними описами всіх 49 населених пунктів району, ряд статей з історії Закарпаття. З особливою наполегливістю вивчає період румунської окупації та чехословацьку добу нашої історії, прагнучи зняти ідеологічні нашарування минулих десятиліть і сформувати власний погляд на добре відомі істини, часто спростовуючи їх.

       У 2017 році вийшла перша книжка І.І. Біланчука «Теково. Село на берегах Тиси». Це обширна історія села Текова, відомого оригінальними міжконфесійними відносинами, багатовіковим співжиттям українців-русинів та угорців.

Дайджест – знайомство «Еріх Марія Ремарк»

Бібліотека –філія с.Новоселиця представляє дайджест – знайомство «Еріх Марія Ремарк»

Еріх Марія Ремарк — мабуть, найвідоміший і читаний німецький письменник 20 століття — народився 22 червня 1898 року в німецькому місті Оснабрюк в робочій католицькій родині.

У 1916 році Ремарка призвали в армію, і він був направлений на Західний фронт. В одному з боїв влітку 1917 року Еріх Марія Ремарк одержав поранення в ногу, руку і шию і до кінця війни перебував у військовому шпиталі.

У жовтні 1925 року він взяв у дружини колишню танцівницю Ільзу Ютту Замбоні. Саме з подружжя Ремарк писав своїх героїнь у деяких романах, в тому числі Патріцію Хольман у відомому романі «Три товариші». Разом вони прожили 4 роки, після чого їх шлюб розпався.

Однак, для того щоб їй допомогти покинути Німеччину в 1938 році Ремарк ще раз на ній одружився. Офіційно їх шлюб був розірваний тільки в 1957 році, при цьому Еріх Марія до кінця своїх днів виплачував колишній дружині грошову допомогу і після смерті заповідав їй 50 тисяч доларів.

У 1933 році нацисти спалили всі твори Еріха Марії Ремарка , заборонивши читати його книги, посилаючись, нібито, на те, що він має єврейське походження і його справжнє прізвище — Крамер («Ремарк», написане навпаки). Гоніння змусили Еріха емігрувати до США, де він у 1947 році отримав громадянство.

У 1937 році у нього був бурхливий і стрімкий роман зі знаменитою актрисою Марлен Дітріх, проте ці відносини принесли більше мук, чим щастя. Вважається, що прообразом героїні роману «Тріумфальна арка» є саме Марлен Дітріх.

Письменник є автором таких відомих романів як «Життя у позику», «Іскра життя», «На західному фронті без змін», «Час жити і час помирати», «Ніч у Лісабоні».

Еріх Марія Ремарк помер 25 вересня 1970 року в Локарно в Швейцарії.